В судовому порядку захищено право власноті
29.05.2017
Закрито провадження у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП
09.10.2017

Скасовано рішення Антимонопольного комітету щодо притягнення юридичної особи до відповідальності

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року Справа № 916/3453/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:
Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Палія В.В., Селіваненка В.П.,за участю представників сторін позивача – Березовська І.А., ; відповідача – не з’явився; третьої особи 1 на стороні позивача – Коновалова Н.О.; третьої особи 2 на стороні позивача – не з’явився;розглянувши касаційну скаргу Особи 1 (позивача) на постанову Одеського апеляційного господарського суду від25.04.2017у справі№ 916/3453/16 за Особи1 до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача   Державне підприємство “Морський торговельний порт “Южний” Особа 4 про визнання недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

Особа1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 69 р/к від 10.11.2016, яким визнано, що:
– Особою1 вчинено порушення, передбачене п. 1 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, яке кваліфікується за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів по предмету закупівлі “25.73.3 Інструменти ручні, інші (інструменти ручні)” (оголошення № 140386 у інформаційному бюлетені “Вісник державних закупівель” № 277 (02.06.2015) від 02.06.2015), що проводилися ДП “МТП “Южний” у 2015 році, та накладено на товариство штраф у розмірі 68 000 грн;
– Особу1 вчинено порушення, передбачене п. 1 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, яке кваліфікується за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”  у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів по предмету закупівлі “25.73.3 Інструменти ручні, інші (інструменти ручні)” (оголошення № 140386 у інформаційному бюлетені “Вісник державних закупівель” № 277 (02.06.2015) від 02.06.2015) (оголошення № 151571 у інформаційному бюлетені “Вісник державних закупівель” № 277 (02.06.2015) від 02.06.2015), що проводилися ДП “МТП “Южний” у 2015 році, та накладено на товариство штраф у розмірі 68  000  грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2016 порушено провадження у справі № 916/3453/16 за позовом Особи 1 до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.
Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Малярчук І.А.) від 10.02.2017 позов задоволено повністю, суд визнав недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №69-р/к від 10.11.2016.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лисенко В.А., судді Ярош А.І., Принцевська Н.М.) від 25.04.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2017 скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2017, Особа 1 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2017.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, в той же час, рішення місцевого господарського суду ухвалене з урахуванням усіх фактичних обставин справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2017 касаційну скаргу Особи1 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2017.
На адресу суду 04.10.2017 від Особи4 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами ДП “МТП “Южний” проводились торги по предмету закупівлі “25.73.3 Інструменти ручні, інші (інструменти ручні)” (оголошення №140386 та №151571 в інформаційному бюлетені “Вісник державних закупівель” №277 (02.06.2015) від 02.06.2015), за результатами яких перемогу одержала Особа1.
На підставі подання головного спеціаліста 2 ВДР Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за №39-Пд від 17.03.2016 розпорядженням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №17-рп/к від 17.03.2016 призначено початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Рішенням Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №69-р/к від 10.11.2016 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” визнано, що Особою4 та Особою1 вчинене порушення, передбачене п. 1 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, яке кваліфікується за пунктом 4 ч. 2 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів по предмету закупівлі “25.73.3 Інструменти ручні, інші (інструменти ручні)” (оголошення №140386 та №151571 в інформаційному бюлетені “Вісник державних закупівель” №277 (02.06.2015) від 02.06.2015), що проводилися ДП “МТП “Южний” у 2015 році, та накладено штраф на Особу1″ у розмірі 68 000, 00 грн та 68 000, 00 грн за кожне правопорушення.
Рішення АМК ґрунтується на тому, що документи, які були подані Особою4 та Особою1 у складі пропозицій конкурсних торгів під час участі у зазначених торгах мають нехарактерну для такого випадку схожість у зовнішньому оформленні, структурі, текстовому змісті. Також оскаржуване рішення обґрунтоване синхронністю подання запитів до контролюючих та реєструючих органів, схожістю текстового та стильового їх оформлення, а також одночасністю отримання довідок від цих органів, одночасністю подання конкурсних пропозицій.
Окрім того, Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вважало, що в більшості випадків Особа1 було запропоновано вартість на аналогічні товари меншу на однаковий відсоток, ніж запропонована вартість Особа4, що, на думку територіального відділення, свідчить про відсутність конкуренції, наявність співпраці та узгодження між ними вартості цінової пропозиції за кожну одиницю товару, що є неприроднім та неможливим в умовах самостійної поведінки кожного з учасників.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Особа1 до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії в частині, що стосується товариства.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги , виходив із того, що схожість в оформленні Особа1 та Особа4 запитів стосовно офіційної інформації про цих суб’єктів господарювання та отримання відповіді на них у синхронному режимі спричинена тим, що працівник Особа1 ОСОБА_7 допомагав та оформлював запити та навіть отримував відповіді на них за обидва товариства Особа1 та Особа4.
Разом з тим Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не доведено суду яким чином оформлення запитів та отримання довідок на ці запити спотворює результати торгів, не вбачається із цього також антиконкурентних узгоджених дій, зокрема, розповсюдження обміну офіційною інформацією на суть конкурсних пропозицій.
При цьому місцевим господарським судом встановлено, що як зазначило Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України в оспорюваному рішенні, єдиним критерієм оцінки цінових пропозицій слугувала “Ціна”. Зазначаючи про однаковість відсоткового зниження Особа1 ціни на подібні товари, Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не навело в рішенні динаміку цін, не дослідило обґрунтованість та мотиви їх заниження чи завищення, тобто, не надало із залученням відповідних фахівців, системний аналіз ціноутворення на товари, що були об’єктом закупівлі, що призвело до необґрунтованих висновків про узгодженість формування цінових пропозицій обох учасників. До того ж, як зауважило Особа1, різниця у процентному співвідношенні цін на інструмент викликана тим, що Особа4 пропонувало продукцію бренду “Unior”, що є товаром імпортного виробництва, ціноутворення на який може залежати від коливання курсу іноземної валюти – ця обставина також залишилась поза увагою Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходив із таких встановлених фактичних обставин справи. ОСОБА_7 у період з січня 2015 року по січень 2016 року (на момент проведення торгів) перебував у трудових відносинах з Особа1, що підтверджується відомостями про заробітну плату та інформацією Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 29.02.2016 № 857. Саме через зазначену особу відбувся обмін інформацією під час участі у процесі закупівлі. При цьому надання одним учасником методичної допомоги щодо підготовки тендерної документації іншим учасникам, які є його конкурентами, не зумовлено специфікою процедури проведення конкурсних торгів, так як конкуренція в даному випадку означає суперництво між суб’єктами господарювання та пропонування кращих умов за найнижчими цінами, що є неможливим за умови співпраці учасників.
Схожості в пропозиціях конкурсних торгів учасників, за висновками суду апеляційної інстанції, свідчать про те, що  вони погоджували свої дії та здійснювали обмін інформацією. Узгодивши свої дії під час підготовки та участі у торгах, учасники замінили ризик, що породжує конкуренція на координацію своєї поведінки. Така координація призвела до усунення між ними конкуренції під час проведення замовником торгів.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що погоджену поведінку учасників, підтверджує синхронність дій у часі, а саме з дати опублікування оголошення про проведення торгів 02.06.2015 до дня розкриття 07.07.2015 Особа4 та Особа1 подають документацію в один день 06.07.2015.
На вимогу документації конкурсних торгів замовника, Особа4 та Особа1 подані довідки Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, які сформовано он-лайн від однієї дати з різницею у 7 хвилин, а саме Особа4 – № 21159 від 30.06.2015 о 14:19:07; Особа1 – №  20167 від 30.06.2015 о 14:26:07.
Встановлено, що запити для формування довідок відносно Особа4 та Особа1 надані одним заявником Особа 1 30.06.2015 за номерами № 21974 та № 21982 відповідно.
Наведене свідчить про то, що Особа1 для підготовки зазначених документів мало у своєму розпорядженні всі необхідні вихідні та реєстраційні дані іншої юридичної особи – Особа4, що було б неможливим без взаємодії та обміну інформації між ними.
Доводи місцевого господарського суду, що Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не навело в рішенні динаміку цін, не дослідило обґрунтованість та мотиви їх заниження чи завищення, тобто, не надало із залученням відповідних фахівців, системний аналіз ціноутворення на товари, що були об’єктом закупівлі, що призвело до необґрунтованих висновків про узгодженість формування цінових пропозицій обох учасників, судом апеляційної інстанції визнано хибними, тому що в оскаржуваному рішенні відповідача проаналізовано цінові пропозиції учасників торгів. Встановлено, що ціни Особа1 за кожну одиницю виміру товару відрізняються від цін Особа4 у наступному співвідношенні:
у діапазоні порядкових номерів від 1 до 6, від 16 до 21, від 29 до 55 відповідних товарів, співвідношення запропонованих Учасниками цін становить 5.3%;
у діапазоні порядкових номерів від 7 до 15, від 22 до 28, від 157 до 164 відповідних товарів, співвідношення запропонованих Учасниками цін становить 4.8%;
у діапазоні порядкових номерів від 56 до 64, від 71 до 109 відповідних товарів, співвідношення запропонованих Учасниками цін становить 4.9%;
у діапазоні порядкових номерів від ПО до 131, від 136 до 137, від 144 до 152 відповідних товарів, співвідношення запропонованих Учасниками цін становить 6.2%;
у діапазоні порядкових номерів від 165 до 177, від 187 до 207, від 214 до 219 відповідних товарів, співвідношення запропонованих Учасниками цін становить 4.8%;
діапазоні порядкових номерів від 208 до 213 відповідних товарів, співвідношення запропонованих Учасниками цін становить 6%.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з такої інформації видно, що в більшості випадках Особа1 було запропоновано вартість на аналогічні товари меншу на однаковий відсоток, ніж запропонована вартість Особа4, що свідчить про те, що учасники торгів не конкурували, а співпрацювали та узгодили між собою вартість цінової пропозиції за кожну одиницю товару, що є неприродним та неможливим в умовах самостійної поведінки кожного з учасників.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи було встановлено, що різниця в цінових пропозиціях учасників за кожним найменуванням запропонованих товарів має певні закономірності, а саме в більшості випадках запропоновані ціни на товари відрізняються один від одного на однакові відсотки. Така закономірність не має випадковий хаотичний характер. Натомість, відповідна різниця відображена щодо товарів, які розміщені послідовно, не дивлячись на те, що кожен із запропонованих товарів кожного з учасників є різними та мають різні характеристики.
Згідно з п. 1 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
Узгодженими діями, відповідно до ст. 5 Закону України “Про захист економічної конкуренції” є укладення суб’єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Частиною 1 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” антиконкурентними узгодженими діями, зокрема визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ч. 4 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” ).
За приписами статті 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”).
За приписами статті 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:
– розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідувань за цими заявами і справами;
– прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.
Водночас частиною першою статті 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
У свою чергу, обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У п. 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” зазначено, що для кваліфікації дій суб’єктів господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов’язковим з’ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).
З огляду на викладене, сама узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу, в таких випадках негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами), а докази такого спотворення мають бути викладені Відділенням АМК в рішенні АМК, і саме вони підлягають дослідженню та оцінці, а при їх підтвердженні вони є достатніми для висновків Відділення, викладених у Рішенні АМК.
Разом з тим сама лише схожість в оформленні учасниками відкритих торгів їхніх конкурсних пропозицій, за відсутності беззаперечних доказів неправомірного або узгодженого формування цими учасниками спільно конкурсних пропозицій або цін на товар за відсутності доказів антиконкурентної узгодженої поведінки учасників відкритих торгів у ході проведення цих останніх, ще не свідчать про наявність попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій) та спрямованості цих дій на спотворення результатів відкритих торгів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що схожість в оформленні Особа1 та Особа4 запитів стосовно офіційної інформації про цих суб’єктів господарювання та отримання відповіді на них у синхронному режимі спричинена тим, що працівник Особа1 ОСОБА_7 допомагав та оформлював запити та отримував відповіді на них за обидва товариства Особа1 та Особа4.
При цьому місцевим господарським судом встановлено, а судом апеляційної інстанції не спростовано, що оформлення запитів та отримання довідок на ці запити не свідчить про розповсюдження обміну офіційною інформацією на суть конкурсних пропозицій.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що у оскаржуваному рішенні Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено, що ціни Особа1 за кожну одиницю виміру товару відрізняються від цін Особа 4 у певному відсотковому співвідношенні, тобто різниця в цінових пропозиціях учасників за кожним найменуванням запропонованих товарів має певні закономірності, а саме в більшості випадках запропоновані ціни на товари відрізняються один від одного на однакові відсотки.
Разом з тим місцевим господарським судом встановлено, що Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не наведено в оскаржуваному рішенні динаміку цін, не досліджено обґрунтованості та мотивів їх заниження чи завищення, тобто, не здійснено системного аналізу ціноутворення на товари, що були об’єктом закупівлі, що призвело до необґрунтованих висновків про узгодженість формування цінових пропозицій обох учасників.
Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню з посиланням на відповідні докази у рішенні територіального відділення, а тому здійснений лише арифметичний порівняльний аналіз цінових пропозицій учасників торгів без обґрунтування причин відповідного встановленого співвідношення між цінами, наведеними у пропозиціях учасників, не може бути достатнім доказом узгодження ними своєї поведінки, що мала наслідком спотворення результатів торгів.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З врахуванням викладеного, виходячи із фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України під час розгляду справи № 16-02/2016 не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, то вимога позивача щодо визнання недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №69-р/к від 10.11.2016 в частині, що стосується позивача, є обґрунтованою.
Таким чином, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 підлягає скасуванню.
При цьому колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, прийнявши рішення про задоволення позовних вимог та повністю скасувавши рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №69-р/к від 10.11.2016, не звернув уваги на те, що оскаржуване рішення стосувалося двох суб’єктів господарювання – Особа1, який є позивачем у даній справі, та Особа4, який є третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Так, відповідно до позовних вимог особа1 просило скасувати рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №69-р/к від 10.11.2016 лише в частині, що стосується його.
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За наведених обставин у місцевого господарського суду не було правових підстав для визнання недійсним оспорюваного позивачем рішення у тій частині, яка не стосується прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Згідно з пунктом 5 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.
Враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, а також те, що місцевий господарський суд правильно встановив фактичні обставини у справі, проте невірно застосував норму процесуального права, що призвело до помилкового задоволення позову в повному обсязі, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.
Керуючись статтями 49, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особа 1 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 916/3453/16 скасувати.
Рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2017 у справі № 916/3453/16 змінити, виклавши п. 2 його резолютивної частини в такій редакції:
“2. Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №69-р/к від 10.11.2016 у частині, що стосується Особа1.
Стягнути з Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Особа1 1 653, 60 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Головуючий – суддя                                                            Студенець В.І.
Судді:                                                                                Палій В.В.
Селіваненко В.П.

0 голосів