За Цивільним кодексом України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Кожен спадкоємець, який прийняв спадщину, незалежно від складу спадщини та розміру його частки, має право одержати свідоцтво про право на спадщину, подавши про це відповідну заяву до нотаріуса, котрим заведено спадкову справу.

Обєктом спадкування є права та обов’язки, якими володіла особа, що померла. Процес спадкування починається після смерті людини та закінчується отриманням

свідоцтва про право на спадщину, а в окремих випадках – державною реєстрацією.

Згідно частини 1 статті 1225 Цивільного кодексу України право на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За вимогами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку та право користування нею підлягають державній реєстрації і виникають з моменту її здійснення. Право власності на земельну ділянку має бути посвідченим державним актом, у разі набуття права власності на земельну ділянку із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, таке право посвідчується: – цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; – свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та витягу з Державного земельного кадастру.

Таким чином, якщо земельна ділянка на момент відкриття спадщини не зареєстрована за спадкодавцем у встановленому законом порядку, нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину та відмовляє у вчиненні нотаріальної дії.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування” визначено, що за наявності умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні спадщини такі справи розглядаються за правилами позовного провадження.

Аналіз судової практики станом на сьогоднішній день свідчить про позитивне вирішення справ щодо визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, однак, при цьому має важливе значення правильність підготовки документів при зверненні до суду.

0 голосів