Скасовано рішення Антимонопольного комітету щодо притягнення юридичної особи до відповідальності
04.10.2017
Захищено право орендаря на користування земельною ділянкою
24.10.2017

Закрито провадження у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП

Апеляційний суд Кіровоградської області

провадження 33/781/309/17        Головуючий у суді І-ї інстанції Берднікова Г. В.

Категорія – 130         Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Яковлєва  С. В

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2017  Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Кіровоградської  області  Яковлєва С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, та його представника адвоката Ковальової Г.К. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року, якою

            ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Знамянка Кіровоградської області, українця, громадянина України, працює оператором заправної станції ТОВ «Альянс Холдинг» в м. Знам’янка, зареєстрований АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн., з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в сумі 320 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

     Постановою Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він, 09 березня 2017 року о 03 год. 30 хв. по вулиці Соборній, 88, в м. Ірпінь Києво-Святошинського району Київської області, керував транспортним засобом – автомобілем ВАЗ 21011, державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота), від продуву алкотестера «Драгер» та проходження медичного огляду у встановленому порядку для визначення стану алкогольного сп’яніння у лікаря-нарколога, відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, скоївши тим самим правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

За даним фактом складений протокол серії БР №114063 від 09 березня 2017 року, з яким ОСОБА_3 ознайомлений, однак від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення відмовився в присутності двох свідків. Пояснень та зауважень щодо змісту протоколу в тому числі з викладенням мотивів відмови від його підписання порушником, до протоколу не додано.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову міськрайонного суду скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Також просить поновити йому строк на апеляційне провадження згаданої вище постанови суду пропущений ним з поважних причин, через неотримання копії постанови суду.

Свої вимоги мотивує тим, що постанова суду є незаконною, не відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Крім того зазначив, що з січня 2017 року він працював різноробочим на будівництві в м. Ірпінь, Київської області. 09 березня 2017 року коли разом із знайомим повертались з роботи додому, його зупинили працівники поліції. Оскільки, це було після робочого дня – вигляд мали зморений. Поліцейські йому почали стверджувати, що він п’яний, на що він заперечував, так як був дуже втомлений і після роботи хотів спати. При цьому повідомив, що якщо потрібно, він може поїхати до медичної установи та здати відповідні аналізи. Поліцейські йому відмовили та забравши у нього права, склали протокол про адміністративне правопорушення. Згаданий протокол наказали підписати, проте від підпису він відмовився. Пройти перевірку на місці алкотестором йому ніхто не пропонував, і він не відмовлявся від даної перевірки тим більше в присутності свідків. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що пояснення свідків правопорушення оформлені на надрукованому шаблоні, що в свою чергу підтверджує формальність, як оформлення протоколу працівниками поліції так і суду при наданні оцінки доказам. Небажання викликати свідків в судове засідання та пересвідчитись чи знали вони взагалі що підписували і чи в їх присутності він відмовився від проходження перевірки на стан алкогольного сп’яніння.

Більше того вказує, про порушення міськрайонним судом вимог ч.1 ст.268 КУпАП оскільки судовий розгляд щодо нього судом проведено у його відсутність, при наявності його клопотання про перенесення розгляду справи на інший день.  

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, перевіривши апеляційні доводи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката Ковальову Г.К., які підтримали свої апеляційні вимоги і просили їх задовольнити, зваживши доводи викладені в апеляції, вважаю, що вона підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245251252280 КУпАП, суд зобов’язаний повно, всебічно та об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 які узгоджуються між собою. Суд погоджується з такими висновками місцевого суду та вважає, що своїми діями ОСОБА_3 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність в його діях складу згаданого правопорушення, як такі, що не узгоджуються з дослідженими в суді доказами. Наведені судом першої інстанції докази повністю спростовують доводи апеляційної скарги про необгрунтованість притягнення апелянта до адміністративної відповідальності.

Відповідальність за ст.130 ч.1 КУпАП настає у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобам, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, що передбачено п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Згідно п.п. 4.2, 5.4 «Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої наказом МВС України №77 від 26 лютого 2009 року, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності. У разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП наявність пояснень свідків є обов’язковою у кількості двох.

За умовами пунктів 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1103, – водій транспортного засобу,  що відмовився від  проведення огляду  на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з   його   результатами, направляється   уповноваженою   особою Державтоінспекції  для  проведення  огляду до відповідного закладу охорони здоров’я.

У  разі  відмови водія транспортного засобу від проведення огляду   в   закладі  охорони   здоров’я    уповноважена    особа Державтоінспекції  в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення,  у якому зазначає ознаки сп’яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №114063 ОСОБА_3 09 березня 2017 року о 03 год. 30 хв. по вулиці Соборній, 88, в м. Ірпінь Києво-Святошинського району Київської області, керував транспортним засобом – автомобілем ВАЗ 21011, державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота), від продуву алкотестера «Драгер» та проходження медичного огляду у встановленому порядку для визначення стану алкогольного сп’яніння у лікаря-нарколога, відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, скоївши тим самим правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали справи містять пояснення громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які зазначили, що в їх присутності водій ОСОБА_3 відмовився від проходження медичного огляду у встановленому Законом порядку в лікаря-нарколога та за допомогою приладу «Драгер» для визначення стану сп’яніння.

Також, згідно рапорту інспектора ПП роти №6 батальйону №4 УППв м. Києві ДПП України Здоровиці М.М. у вище вказану дату та час стосовно ОСОБА_3 складено адміністративний матеріал за ч.1 ст.130 КУпАП. Автомобіль ВАЗ 21011 д.н.з НОМЕР_1 залишено без порушень ПДР України, водія відсторонено від керування.

Під час апеляційного розгляду, особа яку притягнуто до адміністративної відповідальності підтримав доводи своєї апеляційної скарги та додавши, що поліцейські наздогнали його автомобіль, але про причини зупинки не повідомили.

Апеляційні доводи ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції, вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Свідок ОСОБА_5 під час розгляду справи судом апеляційної інстанції вказав, що 09.03.2017 року його автомобіль зупинили працівники поліції, оскільки підозрювали, що водій автомобіля ОСОБА_3 перебував за кермом в стані алкогольного сп’яніння. При ньому та ще одному свідку поліцейські пропонували пройти медичний огляд за допомогою приладу «Драгер». Пояснення надані інспектору поліції за вказаним фактом ним було прочитано та підписано. Окрім цього вказав, що у ОСОБА_3 була нестійка хода.

Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_6, які були долучені до матеріалів адміністративної справи вбачається, що він був свідком коли 09.03.2017 року він запрошений співробітниками патрульної поліції, в якості свідка при складанні адміністративного протоколу за ст..130 КУпАП стосовно водія ОСОБА_3 Так, в його присутності вказаний водій відмовився від проходження  медичного огляду у встановленому Законом порядку в лікаря-нарколога та за допомогою приладу «Драгер» для визначення стану сп’яніння (а.с.2).

Обґрунтованих підстав не довіряти показанням згаданих вище свідків в суді апеляційної інстанції не має, оскільки останні раніше між собою знайомі не були, а тому не мають підстав для обмови ОСОБА_3

Суд першої інстанції в повній мірі перевіряв твердження ОСОБА_3 з приводу не знаходження його за кермом транспортного засобу ВАЗ 21011 д.н.з ВА5276 ВІ в стані алкогольного сп’яніння та обґрунтовано відхилив їх, навівши в постанові належне обґрунтування своїх висновків, з якими погоджується апеляційний суд.

Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд першої інстанції об’єктивно оцінив доводи апелянта про те, що той не керував вище зазначеним автомобілем перебуваючи в стані алкогольного, за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки такі його твердження суперечать показанням зазначених свідків, а тому обґрунтованих підстав сумніватись в достовірності доказів, які судом покладені в основу доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненому правопорушенні апеляційною інстанцією не має.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що судом розглянуто справу без з’ясуваннявсіх фактичних обставин справи, порушення вимог КУпАП, не керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння є необґрунтованим та не підтверджується жодними наявними в матеріалах справи доказами, не надано таких доказів і апелянтом під час судового засідання в суді апеляційної інстанції.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях водія ОСОБА_3, вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: п. 2.9 «а» ПДР України, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП за ознаками за ознаками керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння.

Разом з тим, доводи ОСОБА_3 щодо порушення його права бути присутнім у судовому засіданні, вважаю слушними.

Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу можна розглянути лише у випадках, коли є дані щодо її своєчасного сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 мав намір бути присутнім у судовому засіданні при розгляді матеріалів про вчинення ним адміністративного правопорушення, що підтверджується його клопотанням про відкладення розгляду справи від 6.06.2017 року (а.с.25).

За таких обставин, розгляд судом матеріалів адміністративної справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є порушенням вимог ст.268 КУпАП, та порушенням норм процесуального права. В зв’язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення, суд апеляційної інстанції, враховує той факт, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції сплинув трьохмісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч.2 ст.38 КУпАП, оскільки правопорушення мало місце 09 березня 2017 року.

За таких обставин вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова скасуванню з винесенням нової постанови, якою ОСОБА_3 необхідно визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП  у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Окрім цього, колегія судді вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження ухвали районного суду оскільки, як вбачається з матеріалів заяви, строк на оскарження заявником був пропущений з поважних причин.  

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя Апеляційного суду Кіровоградської області

                                                  П О С Т А Н О В И Л А :

Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградськоъ області від 08 червня 2017 року.  

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Постанову Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградськоъ області від 08 червня 2017 року, якою ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – скасувати.

Винести нову постанову, якою ОСОБА_3, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 – закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області                                                                  С.В. Яковлєва

1 голос